А чи не абсурдне саме бажання піти до театру? Кому потрібне мистецтво, коли світ розпадається? Чи на часі ці дитячі забавки, коли навколо — біль і ескалація ненависті? А може, навпаки — нам необхідні вигадані світи, щоб витримати реальність?

Нікому не відомий письменник К. К. Катурян — настільки непомітний, що, здавалось би, його існування нічого не змінює. Він виживає, занурюючись у химерні й похмурі історії власної фантазії. Та невідомість не рятує. Одного дня силовики тоталітарної батьківщини приводять його «на підвал»: відповідати за написане. Система знаходить своїх ворогів навіть серед тих, хто не прагне бути почутим.У його текстах є щось небезпечне — те, що загрожує порядку.

Це критика суспільства? Насмішка з релігії? Чи справа у жорстоких убивствах, якими просякнуті його оповідання? Або винні зелені поросята?

Чорна, майже чорнильна комедія з елементами детективу, містики, горору, політичної сатири, мелодрами й дитячої казки. Подорож крізь мультивсесвіти жорстокості за п’єсою Мартіна Макдони — для тих, хто готовий полоскотати нерви й зазирнути в тріщини власної психіки.Якщо вигадані світи не рятують — навіщо вони? Можливо, не для втечі, а щоб називати речі своїми іменами?